"Арфами,арфами" Ідейно-художній аналіз вірша

Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...
Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая,—
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай.
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...

Ідейно-художній аналіз вірша «Арфами, арфами»

Павло Тичина — один із найвидатніших українських поетів, рівних якому знайти дуже складно. Перша друкована збірка Павла Тичини — «Сонячні кларнети» вийшла в світ, коли поетові було вже двадцять вісім.  Ця збірка П. Г. Тичини, у якій вміщені вірші, присвячені природі, почуттям, де автор не порушує якихось проблем реального життя, сповнена тривожного чекання й сподівань на краще майбутнє. Яскравим прикладом такого розумiння є вiрш «Арфами, арфами…». Поезію написано під впливом вірша М. Вороного «Блакитна панна». Павло Тичина по-своєму талановито розвинув і поглибив звукозорові експерименти свого вчителя. Зверніть увагу на дату написання вірша: улітку 1914 р. розпочнеться Перша світова війна, яка стане початком бурхливих змін у світі, відкриє шлях надіям і розчаруванням, тріумфам і трагедіям XX ст. Жанр твору - ліричний вірш, вид лірики -пейзажна. Зображенно красу природи, прихід весни, автор передае всі чари і дива того, ща нас оточуе. Тичина співае гімн весні, молодості, вірі в щастя. Герой твору — людина, закохана в рідний край, разом із ним читач пізнає світ навколишньої природи з ЇЇ «золотими, голосними… самодзвонними» арфами, які звучать у гаях, з пахощами, що їх «несе весна запашна, квітами-перлами закосичена». Образи поезії наповнюють серце читача настроєм урочистості, радості.

Композиційно, цей шедевр української поезії можна поділити на чотири частини. 

У поезії всього чотири строфи. Фабула розмежована і поділена за строфами рівномірно. У пе­ршій змальований прихід весни. Поет подає її дивної краси живописний портрет: «Йде весна запа­шна, квітами-перлами закосичена». Друга строфа віщує грозу картиною хмар-дум, якими вкрива­ється небо. У третій — ліричний герой милується весною, що дзвенить потічками і співом жайво­ронка. В останній строфі в артистичній асоціативно-образній формі розкривається піднесений ду­шевний стан персонажа, який звертається до коханої із закликом відкрити своє серце весні.

«Арфами, арфами...» вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівними живописними карти­нами, змальованими талановитим митцем. Передусім дивної краси портретом закосиченої весни (ба­чимо туг спектр райдуги). А далі сріблястий тон («квітки-перли») переплітається з голубим кольо­ром, що допомагає ліричному вираженню глибокої романтичної задуми. Живописна палітра розши­рюється: «золотистими», «блакить», «перламутровий», «вогневий». Кольори поєднуються, виграють різними відтінками, допомагаючи відтворювати складний спектр почуттів юної закоханої душі.

У поезії поєднано тенденції символізму, імпресіонізму та неоромантизму. Яскраво представлений кларнетизм.

Отже, вірш Павла Тичини «Арфами, арфами»- це заклик людей, радіти весні, бо вона є символом  молодості, відродження, вроди й самого життя.У творі ми бачимо, що він переповнений музикою, барвами, звуками, як автор порівнює шум гаїв з арфами, а весна постає перед нами завжди по різному, то вона дівчина закосичена квітами й перлами, то сміх, то плач, то прихід, чогось нового , що має замінити старе. А також, цей твір наповнений світлими тонами і оптимізмом, що надіхає віпити в краще, радіти усьому, що тебе оточує, просто дивитись на природу і бачити її незрівняну крса та роботи гарні вчинки.